Dave – Psychodrama: чому цей альбом став найкращим незалежним у Великобританії
Минулого тижня Psychodrama отримала престижну Mercury Prize. І є за що.
Традиційно попереджаємо: цей матеріал жодним чином не натякає на приїзд Dave до України.
Здається, сама доля готувала Девіда Оморегі до Psychodrama та, як наслідок, Mercury Prize за цю платівку. Хоч Девіду всього 21, він вже встиг побачити чимало. Починаючи з расової несправедливості та закінчуючи сімейною трагедією – один зі старших братів, Кристофер, отримав довічне ув'язнення за вбивство.
Psychodrama – дуже особистий, концептуальний реліз, який побудований, наче розмова із психотерапевтом. Платівка починається зі слів спеціаліста: "Вівторок, 23 січня, я з Девідом, і це наш перший сеанс".
Цей голос буде з'являтися ще двічі за годину хронометражу, як символ переходу від одного акту до іншого. За словами Девіда, їх тут три. Перший – оточення. Другий – відносини. Третій – "соціальний компас", тобто проблеми нерівності. Варто зазначити, що цей розподіл – доволі кмітлива ідея. Не мішати всі сенси в купу, а дати кожному певну частку часу.
Psychodrama – дуже особистий, концептуальний реліз, який побудований, наче розмова із психотерапевтом. Платівка починається зі слів спеціаліста: "Вівторок, 23 січня, я з Девідом, і це наш перший сеанс".
Цей голос буде з'являтися ще двічі за годину хронометражу, як символ переходу від одного акту до іншого. За словами Девіда, їх тут три. Перший – оточення. Другий – відносини. Третій – "соціальний компас", тобто проблеми нерівності. Варто зазначити, що цей розподіл – доволі кмітлива ідея. Не мішати всі сенси в купу, а дати кожному певну частку часу.
Вік Девіда приходить на епохальні історичні події – Брексіт, нескінченна мігрантська криза, рух Me Too та багато іншого. Але, мабуть, головна подія – люди почали говорити. Про ментальні розлади, про аб'юзивність у відносинах. Тобто про все, що людина могла перетерпіти самотужки, як здавалося ще десять років тому.
Не можна казати, що реперу пощастило, але йому все ж пощастило. Девід опинився не на початку чи наприкінці подій, а в самому їхньому епіцентрі, радіус якого – ще декілька років, як мінімум. Тому йому є, що сказати. Psychodrama в цьому випадку – цінна платівка-свідок.
Не можна казати, що реперу пощастило, але йому все ж пощастило. Девід опинився не на початку чи наприкінці подій, а в самому їхньому епіцентрі, радіус якого – ще декілька років, як мінімум. Тому йому є, що сказати. Psychodrama в цьому випадку – цінна платівка-свідок.
Власне, Девідова ситуація з братом, якого покарало правосуддя, – не нова. Таких було та буде безліч. Але у Девіда є можливість і платформа для гучних заяв. Він має медійний вплив. Історію Кристофера (так його звати) та його сеанси з психотерапевтом він перетворив на мистецтво, трохи розширивши контекст до сучасного.
Девід говорить про власну боротьбу з депресією. Про чоловіків-тиранів. Про те, що люди навіть не хочуть чути, – крик відчаю про допомогу, яка так необхідна. Про відсутність любові від рідних. Про те, що слава та гроші мають деструктивний ефект, як і романтизація образу хулігану для молоді.
Музично Psychodrama доволі посередній альбом – таких у британському хіп-хопі та граймі чимало. Тут немає нових, радикальних ідей. Проте Девід – чудовий сторітеллер з чіпким ритмом читки, який має здібність відображати дійсність красивими, але зовсім не пустими словами.
Здається, багато премій зараз роздають не за якість музики чи фільму, а за розмір вкладу у розв'язання якоїсь глобальної проблеми. Dave зміг зробити обидві речі водночас. Все ж таки хіп-хоп – це більше про здатність говорити, а не про музику.
Здається, багато премій зараз роздають не за якість музики чи фільму, а за розмір вкладу у розв'язання якоїсь глобальної проблеми. Dave зміг зробити обидві речі водночас. Все ж таки хіп-хоп – це більше про здатність говорити, а не про музику.