Kanye West - Jesus Is King: коли сам собі не цар
Трохи слів про нову платівку від найвпливовішого репера сучасності
Кожен раз, коли Каньє Вест випускає нову платівку, інформаційне поле закипає швидше, ніж чайник. Навіть великі видання, які мають формальне відношення до музики, по крихтах збирають чутки, плітки та факти про реліз від Каньє з того моменту, як він щось анонсує.

З моменту виходу The Life Of Pablo промайнуло багато планів. Спочатку платівка під назвою Turbo Grafx 16, яка, звісно, не вийшла. Потім - філософська книжка з дописів у Twitter. Про Yandhi та купівлю невиданих куплетів XXXTentacion краще промовчати. Вийшло п'ять платівок з сесій у Вайомінгу - вже добре.
Jesus Is King, якщо вимірювати поняттями Веста, можна назвати "виробничім пеклом" - це коли якась ідея знаходиться у розробці непристойно довго.

Але ось. Після багатьох служб із Sunday Service ця платівка нарешті вийшла. Статистика така. За 27 хвилин слово "lord" повторюється 26 разів, "god" - 27 разів, "jesus" - 33 рази. Остання цифра - доволі символічний збіг обставин.
Втім, не це робить Jesus Is King поганим альбомом. Про відносини з богом є багато крутезних платівок. Наприклад, останній реліз від Nick Cave & Bad Seeds - Ghosteen.

Jesus Is King поганий, бо ці треки - стовідсотковий полуфабрикат, розігрітий у мікрохвильовці хайпу. Зібраний швидкоруч, бо того вимагав план.
Каньє Вест був музикантом десять років тому. Зараз Каньє Вест - бренд, який має випускати нову колекцію щороку. Що-небудь, що від нього готові чекати нескінченно. Як той новий iPhone.

У випадку з Уестом не важливі дедлайни - вони різні та коливаються в межах одного року. Та й предмет теж не обов'язковий - одяг, музика чи навіть документальний фільм.

Кожен бренд має у своєму активі невдалий проєкт. Власне, Jesus Is King - саме такий для Каньє. Увагу загалу до нього було прикуто традиційними методами: ділеїнг дати релізу, контраверсійні заяви тощо.
Все обіцяло, що Jesus Is King буде масштабною, помпезною госпел-фрескою, де Вест буде сидіти посеред столу, немов Христос, а його "слуги" з миру музики - навколо.

Але вийшло навпаки. Вест наче блукає в темряві, час від часу натикаючись на різних спешл гест стар - від Kenny G до Ty Dolla $ign. Десь лунає хор, семпли соул-композицій та читка Каньє.

Мікшинг поганий. Як і продакшен - чутно, що вокальні партії недороблені та були записані, мабуть, за декілька годин до релізу. Майже всі треки звучать, як ідеї без завершення. Здається, Каньє Уест все ще і пошуках Бога.
В The Life Of Pablo був концепт альбому-організму, який не має сталого вигляду. Спочатку проєкт багато хто не допетрив. Його крутість стала більш зрозумілою з часом. Так, там були ті ж самі проблеми з продакшеном та якістю запису. Але ж це було цікаво слухати - і через гест-лист, і через купу семплів.

А от Jesus Is King звучить безглуздо. Так само безглуздо, як і служби церкви "Відродження", що знімають родові прокльони. Раніше у Веста були форма та зміст. Зараз - лише компульсивна поведінка, викликана біполярним розладом. Це факт - Каньє Вест давно сам собі не цар.
Заходь до нас в соцмережі,
будь в курсі останніх подій.