Нова платівка Post Malone - Hollywood's Bleeding: коли тече не кров
Обговорюємо новий реліз Остіна Поста
Традиційно попереджаємо: цей матеріал жодним чином не натякає на приїзд Post Malone до України.
Post Malone, автор хіту всіх київських таксистів Roсkstar, минулого тижня дропнув третю платівку у своїй дискографії. Вона називається Hollywood's Bleeding та, очевидно, що завоює вершини багатьох чартів по всьому світу. Але про це ми дізнаємося завтра.
Третій реліз за чотири роки? Це непоганий показник продуктивності. Багато хто пише альбоми два-три роки, а дехто - навіть цілих тринадцять. Але Остін Пост, так звати музиканта насправді, не затягує з новим матеріалом.
Він стріляє бенгерами, немов із кулемета. Наприклад, всі треки з попередника Beerbongs & Bentleys потрапили у Billboard Hot 100 на різні позиції. Дві пісні, Rockstar та Psycho, стали намба ван. Звісно, така творча наснага - це добре.
Третій реліз за чотири роки? Це непоганий показник продуктивності. Багато хто пише альбоми два-три роки, а дехто - навіть цілих тринадцять. Але Остін Пост, так звати музиканта насправді, не затягує з новим матеріалом.
Він стріляє бенгерами, немов із кулемета. Наприклад, всі треки з попередника Beerbongs & Bentleys потрапили у Billboard Hot 100 на різні позиції. Дві пісні, Rockstar та Psycho, стали намба ван. Звісно, така творча наснага - це добре.
Але у випадку із Post Malone все інакше. Йому постійно доводиться задовільняти потребу своєї аудиторії: написав хіт, другий, а вони вже просять ще п'ять. І кожний має бути краще попереднього.
Тому Остін з платівкою на рік - це не привід для заздрощів, а змагання щурів на швидкість. Немає часу для концентрації на якості. Треба випускати хоча б щось, аби про тебе не забули.
Складається враження, що Hollywood's Bleeding - продукт комбінації нещадного шоу-бізнесу та тривоги про небуття. Мабуть, саме тому Остін Пост на цій платівці попри загальне задоволення життям, на платівці згадує і про несправедливість та штучність Голлівуду.
Тому Остін з платівкою на рік - це не привід для заздрощів, а змагання щурів на швидкість. Немає часу для концентрації на якості. Треба випускати хоча б щось, аби про тебе не забули.
Складається враження, що Hollywood's Bleeding - продукт комбінації нещадного шоу-бізнесу та тривоги про небуття. Мабуть, саме тому Остін Пост на цій платівці попри загальне задоволення життям, на платівці згадує і про несправедливість та штучність Голлівуду.
Він покликав у гості DaBaby, Тревіса Скотта, Future, Young Thug, SZA, Halsey, Meek Mill, Lil Baby та Оззі Озборн. В сонграйтерах можна знайти Каньє Уеста, Метта Тавареса з BadBadNotGood та Джоша Тіллмана, який відомий світові під псевдонімом Father John Misty.
Експериментувати з жанрами Post Malone теж продовжує. Окрім звичного треп-поп-хопу з електронними хетами, тут можна почути чистої води інді-рок (Circles), ду-вуп поп (Allergic) та навіть крихітні, але натяки на метал-складову - саме там де заспівав Озборн, у треку Take What You Want.
Експериментувати з жанрами Post Malone теж продовжує. Окрім звичного треп-поп-хопу з електронними хетами, тут можна почути чистої води інді-рок (Circles), ду-вуп поп (Allergic) та навіть крихітні, але натяки на метал-складову - саме там де заспівав Озборн, у треку Take What You Want.
Але чи робить це Hollywood's Bleeding достойною? На жаль, ні. Попри усі плюси - круті фіти та різноманітність жанрів - важко сказати, що це альбом, який вартий уваги.
По-перше, тут 17 треків. В той час, коли ми ледве можемо зосередитися на релізі, де є 10 пісень, сімнадцять - це не просто доволі багато, а дофіга. Зрозуміло, що це все для того, щоб платівка якомога довше крутилася слухачами на стрімінгах, приносила гроші та сертифікати продажів. Але чи не краще зробити платівку з меншим, але більш якісним треклистом?
По-друге, попри жанрову палітру, той клятий треп-поп-хоп тут превалює над усім живим. Це погана новина. Хороша - такі треки не довші за дві хвилини - мабуть через брак фантазії на тему "Як це падло зробити, власне, довше?", тому страждання будуть не довгими.
По-перше, тут 17 треків. В той час, коли ми ледве можемо зосередитися на релізі, де є 10 пісень, сімнадцять - це не просто доволі багато, а дофіга. Зрозуміло, що це все для того, щоб платівка якомога довше крутилася слухачами на стрімінгах, приносила гроші та сертифікати продажів. Але чи не краще зробити платівку з меншим, але більш якісним треклистом?
По-друге, попри жанрову палітру, той клятий треп-поп-хоп тут превалює над усім живим. Це погана новина. Хороша - такі треки не довші за дві хвилини - мабуть через брак фантазії на тему "Як це падло зробити, власне, довше?", тому страждання будуть не довгими.
Hollywood's Bleeding - це більше конвеєрна робота, через яку (дуже) іноді пробиваються паростки нормальної музики. Ні, це не значить, що той філлер, який є - поганий. Зовсім ні. Він скоріше пустий, ніякий. І що гірше - бути поганим чи пустим - питання, на яке складно відповісти одразу.Мелодика з платівки в платівку повторюється. У половині треків можна почути відлуння минулих хітів. Навіть прийоми не міняються - Остін Пост вже третю роботу поспіль співає автотюновим вібратто і це, м'яко кажучи, задовбало. Мабуть, це единий момент який викликає хоча б якісь емоції.
Остін Пост намагається бути живим на Hollywood's Bleeding. Намагається показати, що він теж людина з почуттями, що йому непросто жити багатим життям, попри всі його плюси. Та правда така, що сам Пост живий, а його пісні - абсолютно бездушні смоктуни грошей. Але цей факт вже давно не дивує.
Важко сказати, яка була ідейна мета Hollywood's Bleeding. Можливо кровотеча вух? Але від цієї платівки тече не кров, а cкоріш нудота.
Важко сказати, яка була ідейна мета Hollywood's Bleeding. Можливо кровотеча вух? Але від цієї платівки тече не кров, а cкоріш нудота.